Іван Низовий

  ЖУРА ЗА ЖУРАВЛЯМИ   Знаю, в чужині за ріднокраєм Журяться безкраю журавлі… Журавлі повернуться, я знаю, З чужини до рідної землі.   Знаю, що у леготі розмаю Принесуть нам весну на крилі; Знаю, що і сам летіти маю До свого села, що на Сулі.   Журавлину тугу відчуваю, Переймаю серцем їх жалі: Жури, жури! – чую в шумі гаю, – Жури, жури! – в тихій ковилі. 2003 (с) Низовий Іван Данилович « Жура за журавлями » (поетична збірка) Луганськ: Глобус. – 2003 . – 100 с . – С. 21 Полотно - Ю. Пацан  

  МОЯ ПРОВІНЦІЯ ГЛИБОКА   Закурявіла кураїна. В раїнах – кіптяви рої. Суржикомовна Україна, Де живемо, Як несвої, По виду нібито вкраїнці, А за поводженням – хохли (Недарма в пашпортній сторінці Етнічну позначку зняли!).   Лунає пісня солов’їна, Аж захлинаються гаї – Повірив би, Що це Вкраїна… Таж ні, то «курські» солов’ї!   Радіє радіо невпинно… Егей, булані, гайта-вйо! – Це ж пракозацька Україна… Та ні, то «Руське радійо»!   Раює бравурна реклама, Розтиражована стократ, – Нарешті українська гама… Куди там! «Дон», «Москва», «Арбат»…   Куди ж я трапив необачно І всю рідню свою привів?! …Я вже – прийшов. Я вже побачив. Перемогти ще не зумів. 2003 (с) Низовий Іван Данилович « Жура за журавлями » (поезії) Луганськ: Глобус. – 2003 . – 100 с . – С. 9 – 10 Полотно - Черніков    

  * * * Дай, Боже, сили і снаги, І всевеликого терпіння Під градом гострого каміння, Яке жбурляють вороги, Достойно вистояти! Дай, О, Боже, недругам прозріти, В зненависті не сатаніти До краю… Смертю не карай! Дай, Боже, раю на землі Або хоч видимості раю, Щоб я пожив у ньому скраю І всіх простив і пожалів! 2001 (с) Низовий Іван Данилович « В раю, скраєчку » ( поезії останніх літ ) Луганськ: Укрроспроммаш. – 2001 . – 180 с. , портр. – С. 17 Полотно - Ю. Пацан

  * * * Ні, не можу – собака плаче, Навпіл душу мені розрива Неосмислене горе собаче, Біль, не втілений у слова!   Не по-людськи собака тужить, Не по-людськи вона стражда – А навколо така байдужість, Що аж очі мені виїда!   Чим зараджу тобі, собако, Я ж не вмію долати зло: Був я кривджений ним всіляко, І мені, як тобі, пекло… По-собачому вив, бувало, Серед людства один, як і ти, І на горе моє не впало Ні сльозиночки доброти… Не жаліюсь – тебе жалію, Як і всіх на землі собак, Всіх собак розуміти вмію, А людей – не збагну ніяк! Потерпи іще трохи, друже, Може, пройде твоя біда, А якщо вже занадто дуже Допікає – то поридай. Скоро спуститься з неба янгол І до раю тебе забере. Твій же кривдник, Дурний і п’яний, Не по-людськи нехай помре! 2001 (с) Низовий Іван Данилович « В раю, скраєчку » ( поезії останніх літ ) Луганськ: Укрроспроммаш. – 2001 . – 180 с. , портр. – С. 96 Полотно - з мережі  

  * * * Найвище право: жить відверто Серед людей, на видноті Й з високим іменем померти На безіменній висоті. Померти й знову відродитись В піснях, у споминах, в синах… Вітчизні вічно колоситись На чесних наших іменах! 1980 (с) Низовий Іван Данилович « Тобі моє серце » ( поезії ) Донецьк . – 19 80 . – 64 с. – С. 15       Полотно - з мережі

  ПРАПРАДІДИ   А були ж вони диваками, А були ж вони, А були, Чумаками та козаками – Все уміли і все могли І росли не з чужої ласки, Не з чужої ласки, Їй-пра, А з химерної думки-казки, З незмілимих джерел Дніпра. На півсвіту шаблями бряжчали, На півсвіту й на цілий світ, Із неволі братів виручали, І сестер, і чужих сиріт. І, шукаючи кращу долю Чи для себе, чи для других, Потрапляли самі в неволю До бундючних османів злих. Їх біда батогами вчила, Ой учила ж біда, Покіль Усвідомили: Батьківщина Там, де кості їхніх батьків! І що то – найбільша святиня, Й чужакові до неї – зась! ...Україна в очах засвітилась, Ніби перша щаслива сльоза. 1976 (с) Низовий Іван Данилович « Горобина ніч » ( поезії ) Луганськ . – 19 92 . – 64 с. – С. 16 Полотно - А. Говда