Іван Низовий

* * * Ти сколихнула душу всю до дна. Та що там сколихнула – Землетрусом Пройшлась по ній! Регоче Сатана – Не вперше – над розіп’ятим Ісусом. Посміймося ж крізь сльози: дивина, Йому вже до причастя – і в землицю, А він до животворного стегна, Крутого, мов окріп, свою десницю Простягує! Не смішно, далебі… Ніхто тобі не вивершить корони І трону не згромадить – На вербі Пліткують,            замість плакати,                                     ворони. 02.06.1995 (с) Низовий Іван Данилович « Свіча на вітрі » (лірика) Луганськ: Світлиця. – 19 96 . – 46 с. – С. 24 Полотно - Christian Schole

* * * Поїхати б кудись! Але куди, За чим і з а що, зрештою, до кого? Не клич мене, лежачого, дорого, Не знаджуйте мажором, поїзди! Вже котрий рік живу я в ля-мінор: Легені хворі і душа нездужа, І за вікном доба така байдужа, Тупа й жорстока, мовби прокурор. В Тернопіль тягне, прагнеться у Львів, Магнітом притягають рідні Суми... Які печально-безнадійні думи Вулканять в моїй сивій голові! 2002 (с) Низовий Іван Данилович « Значить більше, ніж просто пісня » ( лірика ) Луганськ: Глобус. – 2002 . – 80 с. , портр. – С. 26 Полотно - Соломія Ковтун