ПРАПРАДІДИ

 

ПРАПРАДІДИ

 

А були ж вони диваками,

А були ж вони,

А були,

Чумаками та козаками –

Все уміли і все могли

І росли не з чужої ласки,

Не з чужої ласки,

Їй-пра,

А з химерної думки-казки,

З незмілимих джерел Дніпра.

На півсвіту шаблями бряжчали,

На півсвіту й на цілий світ,

Із неволі братів виручали,

І сестер, і чужих сиріт.

І, шукаючи кращу долю

Чи для себе, чи для других,

Потрапляли самі в неволю

До бундючних османів злих.

Їх біда батогами вчила,

Ой учила ж біда,

Покіль

Усвідомили:

Батьківщина

Там, де кості їхніх батьків!

І що то – найбільша святиня,

Й чужакові до неї – зась!

...Україна в очах засвітилась,

Ніби перша щаслива сльоза.

1976

(с) Низовий Іван Данилович

«Горобина ніч» (поезії)

Луганськ. – 1992. – 64 с. – С. 16

Полотно - А. Говда