СВІТАНОК ГРЕЦІЇ

СВІТАНОК ГРЕЦІЇ

 

На древньому базарному майдані

В столиці незрівнянної Еллади –

Судилище.

Злочинці – в ролі суддів,

А на ганебній лаві – Судія.

 

– Кажи, Сократе, п'яний волоцюго!

Яка крамола у твоїм зізнанні:

«Я знаю те...

(Сократ розплющив око...)

...що...

(Друге око знехотя розплющив...)

...не знаю...

(Позіхнув...)

...анічогісінько»?

 

Сидів собі, мов птаха у гніздечку,

В не по-домашньому гостинній

Клітці,

Такий (тепер – навіки) недосяжний

Для злого часу

І для злого світу.

Він думав про Елладу-недоріку.

Про те,

Що народився надто рано

І що його ніхто не розуміє:

Ні люди, ні каміння, ні боги.

А «судді»

Ті думки його читали...

– Помри, Сократе!

(Він заплющив око...)

– Скажи що-небудь.

(Він заплющив друге...)

– За чим шкодуєш?

(Позіхнув зі смаком...)

А очі

Під повіками

Сміялись.

 

Лютують «судді». Водяний годинник

Відлічує секунди і століття.

Середньовіччя...

Грім Балканських воєн...

Мертвотна квітка чорного фашизму...

 

Гуде майдан...

Руйнується Акрополь...

Іржавіє тисячолітня клітка;

Презирливо хропе в ній грек великий:

Оновлена Еллада

Йому сниться.

Вриваються у сни фашистські марші...

Гримлять

Теодоракіса мелодії...

 

Здригаються повіки

грека древнього –

Ось зараз,

              зараз

                    істина

                           прозріє!..

1965

м. Буськ

(с) Низовий Іван Данилович

«Провесінь» (поезії)

Київ. – 1971. – 80 с. – С. 11 – 13

 

 

       Полотно - з мережі