"Ні, не можу – собака плаче..."

 

* * *

Ні, не можу – собака плаче,

Навпіл душу мені розрива

Неосмислене горе собаче,

Біль, не втілений у слова!

 

Не по-людськи собака тужить,

Не по-людськи вона стражда –

А навколо така байдужість,

Що аж очі мені виїда!

 

Чим зараджу тобі, собако,

Я ж не вмію долати зло:

Був я кривджений ним всіляко,

І мені, як тобі, пекло…

По-собачому вив, бувало,

Серед людства один, як і ти,

І на горе моє не впало

Ні сльозиночки доброти…

Не жаліюсь – тебе жалію,

Як і всіх на землі собак,

Всіх собак розуміти вмію,

А людей – не збагну ніяк!

Потерпи іще трохи, друже,

Може, пройде твоя біда,

А якщо вже занадто дуже

Допікає – то поридай.

Скоро спуститься з неба янгол

І до раю тебе забере.

Твій же кривдник,

Дурний і п’яний,

Не по-людськи нехай помре!

2001

(с) Низовий Іван Данилович

«В раю, скраєчку» (поезії останніх літ)

Луганськ: Укрроспроммаш. – 2001. –

180 с., портр. – С. 96

Полотно - з мережі