"Затопивши правічні дніпровські пороги..."


 

* * *

Затопивши правічні дніпровські пороги,

Ми зневажили батьківський рідний поріг…

Ідемо навмання, навпростець, без дороги

За останню межу, за трагічний моріг.

 

Після нас і чорнобиль-трава не ростиме,

Не густиме вітрами Чернеча гора…

О суворий Тарасе, прости нас, прости мене

За свавілля сокири й блудливість пера!

1990


(с) Низовий Іван Данилович

«Пора косовиці» (вірші, поема)

К.: Радянський письменник. 1990. 102 с. – С. 14

 


Полотно - Л. Фащенко

 


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

ЖУРА ЗА ЖУРАВЛЯМИ

МОЯ ПРОВІНЦІЯ ГЛИБОКА