"Пересічного українця..."
* * * Пересічного українця Пересічний менталітет: За рахунок не свій По вінця Наливає, Чужий буфет – Не чужий: Мов струмок протічний, Там і вина, і горілки… Пересічний «хохол» – Це Вічний Жид, Лиш кольором не такий. Пересічність оця – Не з Січі, Мімікрія – Не з Соловків! Пересічний – Тисячорічний – Він прийшов З глибини Віків; Він за спини чужі В Царграді Був, ховався, І Святослав, Не віддавши належне Зраді, Пересічного не послав Якнайдалі; Він був при Кодні Й відкупився тоді Від мук І продовжив свій рід – Сьогодні Його пра-пра-пра-пра-онук Благоденствує; Він в Полтаві Перекинувся до Петра Від Мазепи – В його неславі Суть Гнилого його Нутра! Він хохлячу свою натуру, Мімікруючи, Не змінив: Здав Виговського І Петлюру, Україну очервонив Кровокольором… О, хохлюго, О, мій брате – Ганьбо моя, Образ твій Над Великим Лугом На тлі місяця возсіяв! Нахромив ти на вила Брата,